Допомога при Нещасних Випадків на Виробництві
Інвалідність/ Допомога при нещасному випадку на виробництві
Соціальне страхування від нещасних випадків - система платежів при нещасному випадку на виробництві або професійному захворюванні, які спричинили фізичний збиток або психічну травму.
Допомога по тимчасовій непрацездатності становить 100% середнього заробітку застрахованої працівника протягом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та ця допомога виплачується роботодавцем. Після закінчення цих п'яти днів допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування. Місячний розмір розраховується на підставі середнього заробітку застрахованої працівника до нещасного випадку і ступеня втрати працездатності.
Якщо потерпілий працює за сумісництвом, допомога буде виплачена в місці, де стався нещасний випадок на виробництві. Тим не менш, необхідно враховувати зарплату на всіх робочих місцях при підрахунку допомоги.
У разі повної стійкої втрати працездатності розмір допомоги залежить від групи інвалідності: 70% середнього заробітку застрахованого працівника при інвалідності I групи (непрацездатність і необхідність постійного догляду); 60% середнього заробітку II групі інвалідності (непрацездатність, однак, не вимагає постійного догляду); і 40% середнього заробітку при III групі інвалідності (неможливість виконання звичайної роботи).
У разі смерті застрахованого працівника від виробничої травми 30% місячного заробітку померлого працівника виплачується кожному утриманцю. Мінімальний розмір пенсії становить 100% від прожиткового мінімуму для непрацездатних.
Одноразова допомога розраховується на підставі ступеня втрати працездатності та 17-кратної величини прожиткового мінімуму для працездатного населення на день призначення допомоги. У разі смерті працівника допомога призначається в розмірі 100-кратного розміру прожиткового мінімуму на день призначення допомоги. Крім того, передбачено також положення про одноразову виплату при втраті годувальника в розмірі 20 прожиткових мінімумів на кожного утриманця. На дитину, яка народилася протягом 10 місяців після смерті годувальника, також передбачено дана одноразова виплата.
У разі нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванні передбачено одноразову страхову виплату. Сума такої виплати визначається виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності, що встановлюється медико-соціальною експертизою, із розрахунку 7-кратного розміру мінімальної зарплати на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Якщо доведено, що працівник порушив правила охорони праці, одноразова виплата зменшується до 50%. У випадку, коли потерпілому вперше встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності з кількох страхових випадків та по одному з них встановлено, що пошкодження здоров'я настало і внаслідок порушення потерпілим правил охорони праці, то розмір одноразової страхової виплати розраховується за кожним страховим випадком окремо та зменшується за «винному» випадку.
Детальні правила встановлює Порядок здійснення страхових виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.
Якщо надалі працівнику буде встановлений вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншого професійного захворювання або іншого професійного каліцтва, одноразова страхова виплата обчислюватиметься відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності щодо попереднього висновку медико-соціальної експертизи, виходячи з розрахунку 7 -кратного розміру мінімальної зарплати день настання права потерпілого на страхову виплату.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити повернення на роботу працівника, який став особою з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та вжити всіх необхідних заходів розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення про готовність приступити до роботи або з дня фактичного виходу на роботу.
Джерела: ст. 1, 35-37, 40-42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV; ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР; Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467
Схожі теми
ЛікарнянийІнвалідність/ Допомога при нещасному випадку на виробництві
Соціальне страхування від нещасних випадків - система платежів при нещасному випадку на виробництві або професійному захворюванні, які спричинили фізичний збиток або психічну травму.
Допомога по тимчасовій непрацездатності становить 100% середнього заробітку застрахованої працівника протягом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та ця допомога виплачується роботодавцем. Після закінчення цих п'яти днів допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування. Місячний розмір розраховується на підставі середнього заробітку застрахованої працівника до нещасного випадку і ступеня втрати працездатності.
Якщо потерпілий працює за сумісництвом, допомога буде виплачена в місці, де стався нещасний випадок на виробництві. Тим не менш, необхідно враховувати зарплату на всіх робочих місцях при підрахунку допомоги.
У разі повної стійкої втрати працездатності розмір допомоги залежить від групи інвалідності: 70% середнього заробітку застрахованого працівника при інвалідності I групи (непрацездатність і необхідність постійного догляду); 60% середнього заробітку II групі інвалідності (непрацездатність, однак, не вимагає постійного догляду); і 40% середнього заробітку при III групі інвалідності (неможливість виконання звичайної роботи).
У разі смерті застрахованого працівника від виробничої травми 30% місячного заробітку померлого працівника виплачується кожному утриманцю. Мінімальний розмір пенсії становить 100% від прожиткового мінімуму для непрацездатних.
Одноразова допомога розраховується на підставі ступеня втрати працездатності та 17-кратної величини прожиткового мінімуму для працездатного населення на день призначення допомоги. У разі смерті працівника допомога призначається в розмірі 100-кратного розміру прожиткового мінімуму на день призначення допомоги. Крім того, передбачено також положення про одноразову виплату при втраті годувальника в розмірі 20 прожиткових мінімумів на кожного утриманця. На дитину, яка народилася протягом 10 місяців після смерті годувальника, також передбачено дана одноразова виплата.
У разі нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванні передбачено одноразову страхову виплату. Сума такої виплати визначається виходячи зі ступеня втрати професійної працездатності, що встановлюється медико-соціальною експертизою, із розрахунку 7-кратного розміру мінімальної зарплати на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Якщо доведено, що працівник порушив правила охорони праці, одноразова виплата зменшується до 50%. У випадку, коли потерпілому вперше встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності з кількох страхових випадків та по одному з них встановлено, що пошкодження здоров'я настало і внаслідок порушення потерпілим правил охорони праці, то розмір одноразової страхової виплати розраховується за кожним страховим випадком окремо та зменшується за «винному» випадку.
Детальні правила встановлює Порядок здійснення страхових виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.
Якщо надалі працівнику буде встановлений вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншого професійного захворювання або іншого професійного каліцтва, одноразова страхова виплата обчислюватиметься відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності щодо попереднього висновку медико-соціальної експертизи, виходячи з розрахунку 7 -кратного розміру мінімальної зарплати день настання права потерпілого на страхову виплату.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити повернення на роботу працівника, який став особою з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та вжити всіх необхідних заходів розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення про готовність приступити до роботи або з дня фактичного виходу на роботу.
Джерела: ст. 1, 35-37, 40-42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV; ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР; Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467
