Лікарняний
Оплата тимчасової непрацездатності
Роботодавець зобов'язаний оплачувати працівникам лікарняний. Підставою для виплати є листок тимчасової непрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається у разі:
- захворювання або травма;
- догляд за хворою дитиною (у т.ч. дитиною з інвалідністю) або членом сім’ї;
- тимчасове переведення на іншу роботу за станом здоров’я;
- протезування;
- реабілітація.
Встановлено єдиний порядок встановлення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності протягом перших п'яти днів (які будуть оплачуватися роботодавцем) і з шостого дня лікарняного (які будуть оплачуватися за рахунок фонду соціального страхування). Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованій особі за весь період тимчасової непрацездатності до дня відновлення (або встановлення інвалідності).
Формула для розрахунку розміру лікарняних виплат така: середня заробітна плата за день, помножена на кількість календарних днів перебування на лікуванні, помножена на відсоток залежно від стажу.
У відповідності з законом “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу:
- 50 % середнього заробітку – до 3 років страхового стажу;
- 60 % середнього заробітку - від 3 до 5 років страхового стажу;
- 70 % середнього заробітку, від 5 до 8 років страхового стажу;
- 100 % середнього заробітку - більше 8 років страхового стажу для окремих категорій за законодавством.
Якщо стаж страхування (протягом останніх 12 місяців до настання страхового випадку) становить менше шести місяців, оплата тимчасової непрацездатності буде проведена в розмірі нарахованої заробітної плати, але не вище місячної мінімальної заробітної плати. Сума оплати днів тимчасової непрацездатності в місяць не повинна перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (25 прожиткових мінімумів для працездатного населення).
Джерела: ст. 19, 20, 22, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV; ст. 1 i 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 08.07.2010 № 2464-VI; ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР
Безкоштовне медичне обслуговування
Охорона здоров'я є одним з пріоритетних напрямів державної діяльності.Кожна людина має право на безкоштовну медичну допомогу в гарантованому обсязі, встановленому підзаконними актами. Система стандартів у сфері охорони здоров'я складається з державних соціальних норм і галузевих стандартів. Державні соціальні стандарти у сфері охорони здоров'я включають в себе:
- перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги;
- обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
- показники якості надання медичної допомоги;
- нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення i медичних організацій лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
- нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
- нормативи забезпечення харчуванням медичних організацій.
Передбачаються такі види медичної допомоги: екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна. Спеціалізована медична допомога надається в стаціонарних або амбулаторних умовах.
Джерела: ст. 7, 12, 14.1 и 33 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII; ст. 11 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-III
Гарантії зайнятості
Як правило, забороняється розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця в період тимчасової непрацездатності. Тим не менш, трудовий договір може бути розірвано у випадках ліквідації організації або відсутності працівника на робочому місці протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, за винятком відпустки вагітності та пологах і деяких специфічних захворювань.
Джерела: ст. 40 Кодексу законів про працю
Нормативне регулювання тимчасової непрацездатності та нещасних випадків на виробництві:
- Кодекс законів про працю України 1971 (ред. від 19.12.2024) / Labor Code of Ukraine 1971 (version 25.04.2024)
- Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV (ред. від 19.12.2024) / Law of Ukraine ‘About compulsory state social insurance’ 23.09.1999 № 1105-XIV (version 19.12.2024)
- Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 08.07.2010 № 2464-VI (ред. від 04.12.2024) / Law of Ukraine ‘About charge and accounting of a single fee for compulsory state social insurance’ 08.07.2010 № 2464-VI (version 04.12.2024)
- Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII (ред. від 19.12.2024) / Law of Ukraine ‘Fundamentals of legislation of Ukraine about health care’ 19.11.1992 № 2801-XII (version 19.12.2024)
- Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-III (ред. від 22.11.2023) / Law of Ukraine ‘About state social standards and state social guarantees’ 05.10.2000 № 2017-III (version 22.11.2023)
- Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (ред. від 10.10.2024) / Fundamentals of legislation of Ukraine about compulsory state social insurance 14.01.1998 № 16/98-ВР (version 10.10.2024)
- Порядок здійснення страхових виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 / The procedure for making insurance payments under compulsory state social insurance against industrial accidents and occupational diseases resulting in loss of working capacity, approved by Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine 30.12.2022 №1467
