Попередження та Вихідна Допомога
Звільнення
Кодекс Законів про Працю передбачає наступні підстави розірвання трудового договору:
- угода сторін;
- закінчення строку трудового договору (ст. 23);
- з ініціативи роботодавця (ст. 40-41);
- з ініціативи працівника (ст. 38-39);
- розірвання трудового договору на вимогу або іншого представницького органу працівників (ст. 45);
- переведення працівника на роботу до іншого роботодавця;
- призов на військову службу;
- перехід на виборну роботу або посаду;
- засудження працівника судом, що виключає можливість продовження роботи;
- інші підстави за законодавством.
Працівник має право розірвати безстроковий трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У випадках, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, трудовий договір розривається в термін, встановлений працівником:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- вихід на пенсію;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з обмеженими можливостями здоров'я;
- догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або людиною з обмеженими можливостями здоров'я I групи;
- інші поважні причини.
Якщо працівник після закінчення двотижневого строку попередження про звільнення не залишив роботи, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошений інший працівник, з яким за законодавством не може бути відмовлено в укладанні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору. При розірванні трудового договору внаслідок непроходження випробування, роботодавець зобов'язаний повідомити про це працівника в письмовій формі не пізніше ніж за три дні.
Трудовий договір може бути розірваний за ініціативою роботодавця в таких випадках:
- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
- систематичного невиконання працівником (без поважних причин обов'язків), покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (крім відпустки по вагітності та пологах, трудового каліцтва або професійного захворювання);
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (чиє місце зайняв новий працівник);
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- вчинення за місцем роботи розкрадання;
- у випадках наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів;
- в інших випадках, передбачених законом.
Працівники повинні бути попереджені роботодавцем особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Тим не менш, трудовий договір може бути розірваний у будь-який час за згодою сторін без особливих термінів повідомлення. Особливості звільнення окремих категорій працівників з ініціативи роботодавця встановлені конкретними законами.
Джерела: ст. 28, 36, 38-41, 43 i 49.2 Кодексу законів про працю
Вихідна допомога
Вихідна допомога виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні з наступних причин:
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з організацією;
- відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов договору;
- ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання організації;
- скорочення;
- невідповідності працівника займаній посаді;
- стан здоров'я;
- відсутність допуску до державної таємниці;
- відновлення колишнього працівника на роботі та інших випадках згідно із законодавством.
У разі порушення умов трудового договору, колективного договору чи трудового законодавства роботодавцем, а також здійснення мобінгу (травлі) щодо працівника або неприйняття заходів щодо його припинення, вихідна допомога виплачується в розмірі, встановленому колективним договором, але не нижче тримісячного середнього заробітку. У разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну службу, вихідна допомога передбачена в розмірі двох мінімальних заробітних плат. При припинення повноважень керуючого компанією, вихідна допомога виплачується в розмірі шести середньомісячних заробітків.
Інші випадки виплати вихідної допомоги встановлюються колективним договором або трудовим договором.
Джерела: ст. 44 Кодексу законів про працю
